Ноктюрн (франц. nocturne, буквально — нічний), позначення, що застосовувалося до різного роду музичним творам. У 18 і початку 19 вв.(століття) це найчастіше рід дивертисменту, близьке до касації і інструментальною серенаді багатоприватне вигадування переважно для духових або для струнних і духових інструментів, що виконувалося зазвичай на відкритому повітрі у вечірній або нічний час (зразки у В. А. Моцарта і І. Гайдна). Дж. Філд поклав початок Н. як невеликій одинприватній співучій ліричній фортепіанній п'єсі мрійливого або елегійного характеру. 21 Н. для фортепіано написаний Ф. Шопеном; його Н., що відрізняються завглибшки і багатством вмісту, є кульмінацією в розвитку даного жанру. Н. створювалися також Р. Шуманом, І. Гуммелем, До. Дебюссі, М. Регером, П. Хиндемітом. У російській музиці зразки Н. є у М. І. Глінки (Н. для арфи, для фортепіано, для голосу і фортпьяно), А. П. Бородіна (Н. у 2-м-коді струнному квартеті), А. Н. Ськрябіна і ін.
Літ.: Ковалів До. А., Історичні форми ноктюрна, «Мистецтво», 1925 № 2.
