Новіков-прібій (псевдонім; справжнє прізвище Новіков) Олексій Силич [12(24) .3.1877, с. Матвєєвськоє Тамбовської губернії, нині Сасовського району Рязанської області, — 29.4.1944, Москва], російський радянський письменник. Народився в селянській сім'ї. Служив матросом Балтійського флоту (1899—1906). Під час російсько-японської війни 1904—05 брав участь в Цусимськом битві. Друкувався з 1906. Перша збірка «Морські розповіді» в 1914 був вилучений в наборі (вийшов в 1917). За революційну діяльність переслідувався царськими властями, жив в еміграції (1907—13). Відмічене впливом М. Горького, творчість Н.-П. розвивалося в руслі російської реалістичної літератури, продовжуючи традиції класичної «морської» літератури (повість «Море зве», 1919; романи «Підводники», 1923, «Солона купіль», 1929 і ін.). Кращий твір Н.-П. — історична епопея «Цусіма» (ч. 1—2, 1932—35; 4-я ред. 1940, Державна премія СРСР, 1941) — оповідає про героїзм російських моряків, кращу частину офіцерства, показує становлення революційної самосвідомості народних мас, викриває злочинну безвідповідальність командування царського флоту. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 Н.-П. виступав з нарисами і статтями про радянський флот, працював над романом «Капітан 1-го рангу» (ч. 1—2, 1942—44, незакінчений). Деякі твори Н.-П. перекладені іноземною мовою, екранізовані. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1 — 5, М., 1963.
Літ.: Перегудов А., Новіков-прібій. Повість про письменника і друга, М., 1953; Красильников Ст, А. С. Новіков-прібій. Життя і творчість, М., 1966; Російські радянські письменники-прозаїки, Біобібліографічний покажчик, т. 3, Л., 1964.
