Никулін Лев Веніамінович (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище Лев Володимирович Ольконіцкий) [8(20) .5.1891, Житомир, — 9.3.1967, Москва], російський радянський письменник. Член КПРС з 1940. Вчився в Московському комерційному інституті (1911—17). Друкувався з 1910. Перша книга — «Чотирнадцять місяців в Афганістані» (1923). Для творчості Н. 20—30-х рр. характерний інтерес до жанру революційно-пригодницького і хронікального романа («Жодних випадковостей» 1924; «Таємниця сейфа», 1925; «Ад'ютанти господа бога», 1927). Широку популярність здобув автобіографічний роман «Час, простір, рух» (т. 1—2, 1933). Надалі провідним жанром в творчості Н. стає історичний роман: «Росії вірні сини» (1950; Державна премія СРСР, 1952) про визвольний похід російської армії в 1813—1814, «Московські зірки» (кн. 1—2, 1954—57), «Мертві брижі» (1965) і ін. Н. — автор книг про видатних діячів літератури і мистецтва: «Люди російського мистецтва» (1947), «Федір Шаляпін» (1954), «Чехов. Бунін. Купрін» (1960), мемуарів «Люди і мандри. Спогаду» (1962), путніх нарисів. Деякі твори Н. перекладені іноземною мовою. Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—3, М., 1956.
Літ.: Гіркий М., [Лист Л. Никуліну від 3 февр.(лютий) 1932], Собр. соч.(вигадування), т. 30 М., 1955; Тарле Е., «Росії вірні сини». [Рец.], «Правда», 1951, 14 февр.(лютий); Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографіч. покажчик, т. 3, Л., 1964.
