Нессельроде Карл Васильович [2(13) .12.1780, Лісабон, — 11(23) .3.1862, Петербург], граф, міністр закордонних справ Росії (1816—56). Народився в сім'ї російського дипломата. Дипломатичну службу почав в 1801. З початку Вітчизняної війни 1812 знаходився при армії. Учасник Віденського конгресу 1814—15 і конгресів в Ахене, Троппау-Лайбахе і Вероне (1818—22). З 1816 керівник іноземною колегією. Член Державної ради (1821), віце-канцлер (1828), канцлер (1845). Що володів посередніми дипломатичними здібностями, Н. протягом 40 років керував зовнішньою політикою Росії лише тому, що був слухняним виконавцем волі пануючи і дотримувався австро-прусської орієнтації. Головне завдання бачив в боротьбі з революційним рухом на Заході. Із запануванням Миколи I, всупереч своїм переконанням, став проводити політику зближення Великобританією і Францією. З погіршенням російсько-французьких стосунків прагнув відродити Священний союз . Недооцінивши австро-росіяні і переоцінивши англо-французького протиріччя, Н. не розібрався в політиці Великобританії і Франції, що штовхали Росію на конфлікт з Туреччиною. В результаті Росія на початок Кримської війни 1853—56 виявилася в ізоляції. Поразка у війні показала також повну неспроможність дипломатичної системи Миколи I і Н. После укладення Паризького мирного договору 1856 звільнений у відставку.
Соч.: Записки графа До. Ст Нессельроде, «Російський вісник», 1865, т. 59 № 10.
Літ.: Нарис історії міністерства закордонних справ. 1802—1902, СП(Збори постанов) Би, 1902; Історія дипломатії, т. 1, М., 1959.
