Неруда (Neruda) Ян (9.7.1834, Прага, — 22.8.1891, там же), чеський письменник. Вивчав право і філософію в Празькому університеті (з 1853). Був редактором ряду літературних журналів. Цивільній, філософській і інтимній ліриці Н. (збірки «Книги віршів», 1868; «Космічні пісні». 1878; «Пісні пристрасної п'ятниці», опублікований 1896, і ін.) властиві відчуття органічної злитої долі поета і батьківщини, невимушена простота. У повістях і розповідях збірок «Арабески» (1864), «Різні люди» (1871), «Малостранськие повести» (1878), що висміювали міщанку і що виражали глибоке співчуття «маленьким людям», Н. виступив як видатний майстер прози, яка по манері листа близька до творів Н. В. Гоголя і Ч. Діккенса. Повість Н. «Босяки» (1872) показує життя сезонних будівельних робітників. Демократизм суспільної позиції характерний для багаточисельних нарисів, статей, фейлетонів про культурну і суспільну життя Чехії 50—80-х рр., для літературно-критичних виступів Н., які зіграли, як і його художню творчість, важливу роль у формуванні чеського реалізму.
Соч.: Sebrané spisy, sv. 1—41 —, Praha, 1950—73 —; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, т. 1—2, М., 1959.
Літ.: Соловьева А. П., Ян Неруда і затвердження реалізму в чеській літературі, М., 1973; Novotný J., Život J. Nerudy, sv. 1—4, Praha, 1951—56; Budin S., Jan Nerudaa jeho doba, Praha, 1960; Kráik О., Křižovatky Nerudovy poesie, Praha, 1965; Haman A., Neruda prozaik, Praha, 1968.
