Нейіський мирний договір 1919, підписаний 27 листопада в Нейі-сюр-сіна (Neuilly-sur-seine, поблизу Парижа) Болгарією, учасницею потерпілого поразка в 1-ій світовій війні 1914—18 блоку Центральних держав, з одного боку, і «союзними державами» (США, Великобританія, Франція, Італія, Японія, Греція і ін.), що отримали перемогу, об'єдналися, — з іншою. Н. м. д. був одним з договорів, що склали основу Версальсько-вашингтонської системи ; набрав чинності 9 серпня 1920. По Н. м. д. від Болгарії до Королівства сербів, хорватів і словенських (з 1929 — Югославія) відійшли 4 райони площею 2566 км. 2 з містами Царіброд, Босилеград і Струміца. Підтверджувався кордон з Румунією, встановлений Бухарестським мирним договором 1913 (Південна Добруджа залишилася за Румунією). Болгарія позбавлялася Західної Фракиі (8,5 тис. км. 2 ) і з нею виходу в море Егейськоє; Західна Фракия переходила в розпорядження Великобританії, Італії, Франції, США і Японії, що зобов'язалися (ст. 48) «гарантувати свободу економічного виходу Болгарії до моря Егейському» (зобов'язання було порушене передачею Західної Фракиі Греції в 1920). Болгарія зобов'язалася виплатити репарації в 2,25 млрд. золотих франків. Військові статті Н. м. д. обмежували види озброєння і чисельність армії (20 тис. чіл.), поліції і жандармерії Болгарії. Її господарство і фінанси були поставлені під контроль Міжсоюзної комісії з представників Великобританії, Франції і Італії. У 1923 і 1930 були переглянуті статті Н. м. д. про репарації, в 1938 — про військові обмеження. У 1940 Південна Добруджа (відповідно до болгаро-румунського договору 7 вересня 1940) повернена Болгарії. Після 2-ої світової війни 1939—45 Н. м. д. повністю втратив силу.
Публ.: Світ в Нейі, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1926; Документі по договори в Ньойі, Софія, 1919; Кесяков Би. Д., Принесення к'м діпломатічеськата історія на Б'лгарія, т. 2—3, Софія, 1926; Martens G. F., Nouveau recueil général de traités... 3 sér., t. 12, livre 2, р. 323—423, Lpz., 1924.
