Незвал Вітезслав
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Незвал Вітезслав

Незвал (Nezval) Вітезслав (26.5.1900, Біськоупки, Моравія, — 6.4.1958, Прага), чеський поет, народний художник Чехословакії (1953). Член компартії Чехословакії з 1924. Син сільського вчителя. У 1919—22 вивчав право і філософію в університетах Брно і Праги. Творчість Н. 20—30-х рр. відмічено пошуками нових доріг в поезії і тяжінням до реалістично повнокровного мистецтва. У поемі «Дивний чарівник» (1922), збірках «Пантоміма» (1924) «Маленький садок троянд» (1926) революційні мотиви поєднувалися з цікавістю до екзотичних тем і буднів життя. Натхненність творчої праці оспівана в поемах «Едісон» (1928) і «Сигнал часу» (1931). Для збірок «Зворотний квиток», «З богом і хусточка» (обидва — 1933), «Прага з пальцями дощивши» (1936) і ін. твору 30-х рр. характерні оспівування рідного краю, протест проти буржуазних буд і фашистської небезпеки, надії на революцію. В період гітлерівської окупації Чехословакії Н. опублікував збірку патріотичної лірики «В п'яти хвилинах від міста» (1939), сатиричну поему «Пруссаки» (1939, видавництво 1945), поему «Історичне полотно» (1939, нове видавництво 1945). Після 1945 активно брав участь в суспільному (був член Виконкому Національного фронту) і культурному житті звільненої Чехословакії. У збірках «Великі куранти» (1949), «Крила» (1952), «Волошки і міста» (1955), поемах «Гімн світу» (1950; Золота медаль Усесвітньої Ради Світу 1953), «Про рідний край» (1951), філософській сценічній поемі «Сьогодні ще заходить сонце над Атлантидою» (1956) розкривається духовне багатство сучасної людини, драматизм боротьби за мир і соціалізм. Н. — автор спогадів «З мого життя» (1957—58; нескінчені). Писав п'єси і пантоміми. Переводив А. Рембо, П. Елюара, Р. Гейнеа, А. С. Пушкіна. Був обдарованим композитором і живописцем.

 

  Соч.: Dílo, sv. 1—31 Praha, 1950—70; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, М., 1960; Вірші. Поеми, М., 1972.

  Літ.: Будагова Л. Н., Ст Незвал. Нарис життя і творчості, М., 1967; Шерлаїмова С. А., Ст Незвал, М., 1968; Токсину І. Ст, Вітезслав Незвал. Біобібліографічний покажчик, М., 1967; Taufer J., Národni umělec V. Nezval, Praha, 1957; Blahynka М., Nečas J., V. Nezval. Bibliogr. brožura, Praha, 1960.

  Л. Н. Будагова.

 

Ст Незвал.