Негруцци (Negruzzi), Негруци Костаке [жовтень 1808, м. Тріфешті, поблизу м. Ясси, — 25.8(6.9) .1868, там же], молдавський і румунський письменник. Здобув домашню освіту. До Революції 1848 виступав в захист демократичних перетворень і національної культури. За ст. «Вандалізм» (1838) і повість «Тодеріке» (1844, по П. Міряний) двічі піддавався репресіям. Пізніше в його суспільних поглядах переважали консервативні тенденції. Перші літературні досліди Н. — «Мої бессарабськие забави» (1821—1823). Н. належать романтичні повісті «Зоє» (1837) і «Скачка» (1840). Історична повість «Александру Лепушняну» (1840) — перший крупний твір молдавської і румунської реалістичної прози, направлений проти феодального боярства. Н. належать переведення з А. С. Пушкіна, з яким він зустрічався в Кишиневі, А. Д. Кантеміра, В. Гюго і ін.
Соч.: Opere alese, v. 1—2, Buc., 1955; Опері алесе, Кишинеу, 1966; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, 2 видавництва, М., 1956.
Літ.: Осадченко І. Е., Костянтин Негруци. Вяцашиопера, Кишинеу, 1969 (літ.).
