Негош (Његош) Петро Петрович (1.11.1813, Негуши, — 19.10.1851, Цетіне), чорногорський поет і державний діяч. Правитель Чорногорії (у 1830—1851 під ім'ям Петра II Петровича). Відстоював незалежність країни від посягань Туреччини і Австрії. Створив в Цетіне першу школу і друкарню. Двічі (1833, 1837) приїжджав до Росії, був добре знайомий з російською культурою; у другий приїзд зупинявся в Святогорськом монастирі, де похований А. С. Пушкін. Віршованим присвяченням «Тіні Олександра Пушкіна» відкривалася збірка народних пісень «Дзеркало сербське» (1845), що містив і пісні Н. Поезія Н. продовжувала традиції сербського народного героїчного епосу: збірки віршів «Цетінський пустинник» (1834), «Лице люті турецькою» (1834), епічна поема «Свободіада» (1835, опублікована 1854) і ін. Н. належить так званий «великий тріптіхон» з 3 книг: поеми «Промінь мікрокосму» (1845), «Гірський вінець» (1847), «Самозванець Степан Малий» (1847, видавництво 1851). Драматична епопея народного життя «Гірський вінець», звернена до подій історії Чорногорії, така, що зве до боротьби за свободу, до єднання слов'янських народів, — вершина поезії Н. Літературноє спадщина Н. визнано в сучасній Югославії культурним надбанням всіх її народів. У 1963 в СФРЮ(Соціалістична Федеральна Республіка Югославія) заснована національна літературна премія імені Н.
Соч.: Цjeлокупна дjeла, књ. 1—9, Београд, 1951—55; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Гірський вінець, М., 1955.
Літ.: Лавров П. А., Петро II Петрович Негош, М., 1887; БуріЋ Ст Његошева поєтіка, Београд, 1964; ТомовіЋ С. Његошева світивши. Студіjа, Тітоград, 1971; ДурковіЋ Ш. Љ., Бібліографіjа про Његошу, Београд, 1951; ЛукетіЋ М. і ВукміровіЋ О., П. П. Његош. Бібліографіjа. 1963—66, Цетіње, 1968.
