Нарушевіч (Naruszewicz) Адам Станіслав (20.10.1733, Пінщизна, нині БССР, — 6.7.1796, Янув-Подляськи), польський поет, історик, діяч польської Освіти. Єзуїт. Народився в сім'ї збіднілого шляхтича. З кінця 60-х рр. наближений короля Станіслава Августа Понятовського . З 1788 — смоленський, з 1790 — луцький єпископ. Під час чотирилітнього сейму (1788—92) підтримував королівську партію і конституцію 1791, потім відійшов від політичного життя.
Н. — автор «Історії польського народу» і ін. історичних праць. Зібрав коштовну колекцію історичних джерел. У «Меморіалі», посланому королеві (1775), виступив за раціоналістичне розуміння історії як світської науки, що має пізнавальні і морально-політичні цілі. Прибічник обмежених реформ при збереженні сильної королівської влади.
Н. писав ліричні вірші, а також байки, сатири («Убогий літератор», «Маскарад», «Зіпсоване століття» і ін.), що викривали вдачі свого часу, неуцтво шляхти. Переводив Горація, Анакреонта, Тацита і ін. Редагував журнал «Забави пшиемне і пожітечне» («Zabawy Przyjemne i Poźyteczne»).
