Народне ополчення у Вітчизняній війні 1812, військові формування, створені в Росії на час війни по маніфесту імператора Олександра I від 6 липня 1812. Призначалися для заміни регулярних військ у внутрішніх районах і їх підкріплення в разі вторгнення наполеонівської армії в глиб країни. У зв'язку з несприятливим для Росії розвитком військових дій Н. о., що з'явилося одним з проявів патріотичного підйому населення, стало одним з джерел поповнення російської регулярної армії, оскільки при рекрутському способі комплектування і 25-річному терміні військової служби в країні не було виученого резерву. Ратники в Н. о. виставлялися поміщиками з кріпосних селян (звичайні 4—5 чіл. у віці 17—45 років від 100 ревізських душ). Невелике число ополченців складали добровольці з ремісників, міщан і духовного стану. Кріпаки охоче йшли в Н. о., сподіваючись після війни на звільнення від кріпосної залежності. Збір ратників, їх озброєння і постачання здійснювалися комітетами дворянських зборів повітів (губернських) на засоби добровільних пожертвувань (їх сума в 1812—14 склала 83 млн. крб.), а з березня 1813 за рахунок казни. Офіцери призначалися з добровольців-дворян, що раніше служили в армії. Командувачі округами обиралися дворянськими зборами. По маніфесту від 18 липня райони формування Н. о. обмежувалися 16 центральними губерніями. Н. о. Московською, Смоленською Калузької, Тульської, Рязанської, Тверськой, Ярославської і Володимирської губерній склало 1-й округ (командуючий генерал Ф. Ст Растопчин) і призначалося для оборони Москви. У 2-й округ (командуючий генерал М. І. Кутузов, з 27 серпня — генерал П. І. Меллер-Закомельський, з 22 вересня — сенатор А. А. Бібіков) входило ополчення Петербурзької і Новгородської губерній, що прикривало петербурзький напрям. Н. о. Костромською, Вятськой, Казанською, Ніжегородськой, Симбірськой і Пензенською губерній входило в 3-й округ (командуючий генерал П. А. Толстой) і складало резерв. Пізніше було сформовано кінне і піше ополчення в Полтавській і Чернігівській губерніях (командуючий генерал Н. Ст Гудовіч). За ініціативою місцевих властей створювалися загони Н. о. в Псковській, Тамбовській, Курській, Київській і ін. губерніях. Загальна чисельність Н. о. склала понад 300 тис. чіл. З ополченців створювалися піші 4-батальйонні полиці (по 2500 чіл.), кінні полиці (по 1400 чіл.) і дружини (по 820 чіл.). Основним озброєнням були списи, сокири і шаблі, невелике число ратників було озброєне рушницями. До кінця 1812 більшість ополченців отримали рушниці. Одяг ратника складався з суконного каптана, шароварів, сорочки, чобіт і кашкети з мідним хрестом. Полиці Н. о. брали участь в Смоленськом і Бородінськом битвах, в боях під Полоцком, Чашниками, на р. Березіне, в закордонних походах 1813—14, при облозі фортець Данциг, Торн, Гамбург. Ратники Н. о. проявили в боях хоробрість і стійкість. Після повернення до Росії (березень 1813 — жовтень 1814) Н. о. було розбещене, а кріпаки повернені поміщикам.
В 1812 було створено також козаче ополчення на Доні, Україні, Уралі з башкир, калмиків і ін. народностей, але воно формувалося на ін. підставах (див. Козацтво ).
Літ.: Народне ополчення в Вітчизняній війні 1812 р. Сб. док-тов, М., 1962; Бабкин Ст, Народне ополчення у Вітчизняній війні 1812 р., М., 1962.
