Напівпустинні зони помірних поясів
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Напівпустинні зони помірних поясів

Напівпустинні зони помірних поясів, природні зони суші в помірних поясах Північної і Південної півкуль з переважанням напівпустинних ландшафтів. Найбільшу площу займає у внутрішній частині Євразія, де тягнуться (приблизно на 10 тис. км. ) від Прикаспійської низовини на С. до східної околиці плато Ордос на В.; ширина смуги напівпустель, в межах якої переважають рівнини, досягає місцями 500 км. В Північній Америці П. з. в. п. розташовані в меридіональний витягнутій смузі предгорій Скелястих гір і улоговинах Великого Басейну, де мозаїчно чергуються з ландшафтами пустель. У Південній півкулі поширені на півдні Південної Америки (до Ст від Анд, в Патагонії).

  Клімат П. з. в. п. Північної півкулі посушливий, континентальний, з холодною зимою, тривалою печенею і сухим літом. Радіаційний баланс складає близько 5 Мдж/м 2 або 120 ккал/см 2 в рік, випаровуваність у декілька разів перевищує річну суму опадів (зазвичай 200—300 мм ) . Середня температура липня 22—25 °С, січня до —20 °C. Зими зазвичай малосніжні, з сильними вітрами. У Південній півкулі (у Патагонії) клімат менш континентальний. Влітку температура повітря складає 15—20 °C, взимку — близько 1 °C. Анди затримують велику частину вологи, приношуваної пануючими зап.(західний) вітрами, тому опадів випадає всього 100—150 мм (місцями — до 250) в рік.

  Поверхневий стік розвинений слабо, влітку багато річок пересихають, багатоводні вони зазвичай лише навесні, під час танення сезонних снігів. Значні території взагалі позбавлені поверхневого стоку. Багаточисельні солоноватиє і солоні озера. Постійний дефіцит вологи в грунтах з середини вегетаційного періоду.

  Переважають світло-каштанові і бурі грунти часто у поєднанні з солонцями, по пониженнях рельєфу поширені солончаки і лугово-солончаковатиє грунти. Для грунтів характерні комплексність, малий вміст гумусу (1,5—3°%); грунти часто відрізняються високим вмістом гіпсу, карбонатів, проявом процесів солонцюватості. Вони незрідка придатні для землеробства, але потребують зрошування, а місцями в усуненні солонцюватості і розселенні.

  Рослинність ксерофільна, часто має комплексний характер. У напівпустелях помірних широт Північної півкулі переважають злаково-полинові співтовариства із значною участю ефемерів і ефемероїдів. На піщаних грунтах звичайна деревинно-чагарникова рослинність (лох, береза, сосна, джузгун, піщана акація). У Південній півкулі рослинність напівпустель розріджена, переважно напівчагарничкова за участю злаків і сукулентів. Переважають пустинні і степові види тварин. Напівпустелі помірних широт — зазвичай хороші пасовища для цілорічного випасу худоби.

  М. П. Петров, Ю. До. Ефремов.