Нанкин, Наньцзін (буквально — південна столиця), місто в Китаї, на правому низовинному березі р. Янцзи. Крупний економічний і культурний центр країни. Адміністративний центр провінції Цзянсу. 1670 тис. жителів (1965, оцінка). Важливий транспортний вузол; річковий порт, доступний морським судам; в межах Н. двох'ярусний же.-д.(железнодорожний)-автомобільний міст через р. Янцзи. Верстатобудування, турбінобудування, виробництво електрорадіоапаратури вантажних автомашин, з.-х.(сільськогосподарський) машинобудування, металургія, хімічна (особливе виробництво хімічних добрив і синтетичних волокон), цементна, текстильна і харчова промисловість. ТЕС(теплоелектростанція). Н. — один з центрів науки і культури. Університет, 8 вузів; музей, обсерваторія, ботанічний сад, зоопарк.
Заснований в 472 до н.е. В різний час носив різні назви — Цзіньлін, Молін, Цзянье, Цзянькан, Цзяннін і ін. Починаючи з 3 ст — столиця ряду крупних феодальних царств (у царстві Чу в 3 ст, в царствах Вост. Цзінь, Сун, Ци, Лян, Чень в 4—6 вв.(століття) і ін.). Був столицею Китаю також в початковий період правління династії Мін (з 1368 до 1421). З 1421 до 1911 — центр наміснитцтва Цзяннань (провінції Цзянсу, Цзянси, Аньхой). З березня 1853 по 1864 під назвою Тяньцзін («небесна столиця») був столицею тайпінського держави. У 1911—13 один з головних центрів буржуазної Синьхайськой революції. З кінця грудня 1911 до квітня 1912 резиденція першого республіканського уряду на чолі з Сунь Ят-сіном, столиця Китайської республіки. З квітня 1912 до 1927 адміністративний центр провінції Цзянсу. Після контрреволюційного перевороту Чан Кай-ши (12 квітня 1927) став столицею Китаю. У грудні 1937 захоплений япон.(японський) окупантами, в 1940—45 тут знаходилося створене ними маріонетковий уряд на чолі з Ван Цзін-веем і ін. З 1946 по 1949 знов місцеперебування уряду Китайської республіки. Звільнений від гоміньдановцев Народно-визвольною армією 23 квітня 1949.
Н. має вільне планування. У вост.(східний) частини — «Імператорське місто» (14—15 вв.(століття)) з регулярним плануванням (у 1400 був обнесений кріпосною стіною). Пам'ятники: кам'яна пагода Шеліта монастиря Цисяси (10 ст); «уляндянь» (цегельний «безбалочний храм», 1398) у монастирі Лінгуси; частина міських стенів мінської епохи (14—17 вв.(століття)); поховання імператорів династії Лян (502—557), з монументальними каменимі статуями фантастичних тварин, і Чжу Юань-чжана (4 ст), з кам'яними фігурами чиновників, воїнів, тварин; гробниця Сунь Ят-сіно (1926—29).
Літ.: Сушкина Н. Н., В древніх пам'ятників, М., 1959.
