Накоряков Микола Никандрович [11(23) .10.1881, Тобольськ, — 10.11.1970, Москва], учасник революційного руху в Росії, один з організаторів справи книговидавця в СРСР. Народився в сім'ї чиновника. У революційному русі з 1899, в 1901 вступив в РСДРП, в 1903 прилучився до більшовиків. Вів партійну роботу на Півдні, в Поволжье, на Уралі. Делегат 4-го (1906) і 5-го (1907) з'їздів РСДРП. У 1908 арештований, висланий до Сибіру. У 1911 емігрував в США, редактор русявий.(російський) соціал-демократичної газети «Новий світ». У роки 1-ої світової війни 1914—18 перейшов на позиції оборончества. У 1917 повернувся до Росії, був заступником комісара Тимчасового уряду в 1-ій армії. У 1919—20 служив в білій армії. У 1920—22 працював на заготовках палива в Тобольську. Під впливом сов.(радянський) дійсності, критики і товариської допомоги з боку В. І. Леніна і ін. діячів партії здолав свої помилкові погляди. З 1922 працював в Госиздате. У 1925 був прийнятий у ВКП(б). Брав участь в підставі видавництва «Радянська енциклопедія». У 1930—37 завідувач Державним видавництвом художньої літератури. З 1957 персональний пенсіонер. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 54, с. 107, 592; Шарц А. До., Н. Н. Накоряков, в збірці: Революціонери Прікамья, Перм, 1966.
