Найденов (псевдонім; справжнє прізвище Алексєєв) Сергій Олександрович [14(26) .9.1868, Казань, — 5.12.1922, Ялта], російський драматург. Народився в купецькій сім'ї. Закінчив московське музично-драматичне училище філармонічного суспільства (1889); декілька років грав на провінційній сцені. Перша і краща п'єса Н. — «Діти Ванюшина» (1901, постановка петербурзького Театру літературно-художнього суспільства, московського Театру Корша). У 1902 зближувався с М. Горьким і почав друкуватися у видавництві «Знання» . Автор п'єс: «Номер тринадцятий» (1903), «Блудний син» (1903), «Авдотьіна життя» (1904, постановка Театру Ст Ф. Коміссаржевськой), «Стіни» (1907), «Роман тітки Ганни» (1912), «Робітниця» (1915) і ін. У основі реалістичної творчості Н. — викриття пороків капіталістичного суспільства, душевній роз'єднаності людей. Після Жовтневої революції 1917 Н. опублікував п'єсу-хроніку «Москва» (1921), присвячену Революції 1905—1907, і історико-революційну драму «Непогасне світло» (1922).
Соч.: П'єси, т. 1—2, СП(Збори постанов) Би. 1904—11; Діти Ванюшина. [Послесл. Ст Сергєєва], М. 1955.
Літ.: Боровський Ст Ст, Розкол в «темному царстві», в його кн.: Літературно-критичні статті, М., 1956; «Діти Ванюшина» на сцені, М., 1940; Історія російської літератури кінця XIX — нач. XX століття. Бібліографічний покажчик, М. — Л., 1963.
