Наджмі Каві Гибятовіч (псевдонім; справжнє прізвище Нежметдінов) [2(15) .12.1901, село Червоний Острів, нині Сеченовського району області Горького, — 24.3.1957, Казань], татарський радянський письменник і громадський діяч. Член КПРС з 1919. У 1919 добровольцем пішов в Червону Армію. У 1922 закінчив Московську вищу військово-педагогічну школу. Перший голова правління СП(Збори постанов) Татарською АССР (до 1937). Друкувався з 1919. Літературна діяльність Н. тісно пов'язана з історією розвитку татарської радянської літератури, з твердженням в ній методу соціалістичного реалізму. У віршах і розповідях, в повести «Прибережні вогнища» (1929) Н. відобразив героїку Громадянської війни 1918—20. Повести «Світла стежка» і «Перша весна» (обидві 1930) належать до перших творів татарської прози про колективізацію. Широку популярність здобув історико-революційний роман «Весняні вітри» (1948: Державна премія СРСР, 1951) про боротьбу татарського пролетаріату спільно з росіянами робочим класом проти царизму, за встановлення Радянської влади в Татарії.
Соч.: Есерлер, т. 1—4, Каз., 1958—1960; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Повести і розповіді, М., 1957.
Літ.: Історія татарської радянської літератури, М., 1965.
