Нагірний Микола Никифорович [р. 5(18) .12.1901, село Осташино, нині селище Осташин Новогрудського району Гродненської області Білоруської РСР], радянський військовий діяч, генерал-полковник (1944). Член КПРС з 1927. У Червоній Армії з 1920. Учасник Громадянської війни 1918—20. Закінчив Військову академію ним. М. В. Фрунзе (1933) і курси при Військово-повітряній академії ним. Н. Е. Жуковського (1936). У 1936—38 брав участь добровольцем в громадянській війні в Іспанії на стороні республіканського уряду. З 1939 начальник кафедри Артилерійської академії ним. Ф. Е. Дзержінського і помічник командуючими військами Одеського військового округу. У Велику Вітчизняну війну 1941—45 начальник штабу ППО(протиповітряна оборона) території країни, начальник штабу Західного фронту ППО(протиповітряна оборона), начальник центрального штабу ППО(протиповітряна оборона), заступник командувача артилерією Червоній Армії, одночасно начальник Головного штабу військ ППО(протиповітряна оборона) Червоної Армії. Після війни начальник Головного штабу Військ ППО(протиповітряна оборона) країни, командувач військами ППО(протиповітряна оборона) району, командувач Військами ППО(протиповітряна оборона) країни і помічник головнокомандуючого Військами ППО(протиповітряна оборона) країни. З серпня 1955 в запасі. Нагороджений 2 орденами Леніна, 4 орденами Червоного Прапора, орденами Кутузова 1-ої і 2-ої міри, Вітчизняної війни 1-ої міри і медалями.
