Мієрлаук, Мієрлаукс (справжнє прізвище — Фрідфельд) Алексис [3(15) .4.1866, Ікшкиле, — 19.4.1943, Рига], латиський театральний діяч, режисер, актор. Будучи робочим, з 1886 брав участь в любительських спектаклях в Ризі. З 1890 актор, потім режисер Ризького латиського театру; поставив тут спектаклі «Міщани» (1904) і «На дні» (1906) Горького, що отримали широке визнання серед прогресивної інтелігенції. Режисерське мистецтво М. досягло розквіту вчасно його роботи в Новому ризькому театрі (очолював в 1909—11 і 1914—15). Поставлений ним спектакль «Вогонь і ніч» Райніса (1911) мав етапне значення в історії латиського театру. Надалі працював в Новому латиському театрі (1915) Петрограду, Робочому театрі Радянської Латвії (1919), Національному театрі (1919—38; у 1919—21 директор). Серед постановок: «Вороги» Горького (1919), «Іосиф і його брати» (1920), «Грав я, танцював» (1921) Райніса. У числі кращих ролей: Кленга, Кангар («У вогні» Блауманіса, «Вогонь і ніч» Райніса), Аттінгаузен («Вільгельм Телль» Шиллера), Белугин («Одруження Белугина» Островського і Соловьева). М. — один з видних представників латиської демократичної театральної культури, основоположник національної режисури.
