Міямото Юріко (вроджена — Тюдзе) (13.2.1899, Токіо, — 21.1.1951, там же), японська письменниця. Член Комуністичної партії Японії з 1931. Народилася в сім'ї архітектора. Перший значний твір — повість «Бідні люди» (1916) про жебрацьке життя селян. У автобіографічному романі «Нобуко» (1924—26) трактуючи соціальні проблеми сім'ї, браку, долі інтелігенції в буржуазному суспільстві. Після відвідин СРСР (1927—1929) активно брала участь в японському пролетарському літературному русі. Боротьбі япон.(японський) революціонерів присвячені повести: «Година за годиною» (1932), «Груди» (1935). У роки 2-ої світової війни 1939—45 неодноразово піддавалася арештам. У 1945 — один з організаторів об'єднання демократичних письменників «Синніхон бунгакукай». У післявоєнні роки створила повести «Рівнина Лазнею» (1946—47), «Два будинки» (1947), «Віхи» (1947—49) — широке соціальне полотно япон.(японський) життя 20—30-х рр. Творчість М. є крупним досягненням соціалістичного реалізму в Японії. Літературною премією ім. Кобаяси Такидзі і Міямото Юріко наголошуються твори прогресивних письменників Японії.
Соч.: Міямото Юріко дзенсю, т. 1—15, Токіо, 1951—52; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Повести, М., 1958.
Літ.: Логунова Ст, Життя і творчість Міямото Юріко, М., 1957.
