Міхайлов-Стоян Костянтин Іванович (25.3.1853, Великий Буялик, нині Петрівка Комінтернівського району Одеської обл., — 13.6.1914, Софія), болгарський артист опери (ліричний тенор), театральний діяч. Вчився в Петербурзькій консерваторії. У 1888—90 артист Великого театру (Москва), в 1893—94 — Маріїнського театру (Петербург). Виступав в театрах Києва, Одеси, Саратова і інших міст. З 1907 жив в Болгарії, де в 1908 став одним з організаторів «Болгарського оперного товариства», яке сприяло розвитку національного музичного театру (у оперному товаристві працював як директор, режисер і співець). Серед партій: Манріко («Трубадур» Верді), Баян («Руслан і Людмила» Глінки), Князь («Русалка» Даргомижського), Фауст («Фауст» Гуно) і ін. Автор теоретичних робіт по мистецтву співу.
Соч.: По в'проса за основаването на б'лгарська народна опера, Софія, 1907; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Сповідь тенора, т. 1—2, М., 1895—96; Глінка і Пушкін в «Руслані і Людмилі», 4 видавництва, СП(Збори постанов) Би, 1905; Закони вокальності, 5 видавництво, М., 1912.
