Мітін Марк Борисович [р. 22.6(5.7) .1901, Житомир], радянський філософ і громадський діяч, академік АН(Академія наук) СРСР (1939). Член КПРС з 1919. Закінчив філософське відділення інституту червоної професури (1929). Заступник директора Академії комуністичного виховання, заступник директора інституту філософії, головний редактор журналу «Під прапором марксизму» (1930—44), директор ІМЛ при ЦК КПРС (1939—44). У 1950—56 шеф-редактор газети «За міцний мир, за народну демократію», в 1956—60 голова правління Всесоюзного суспільства по поширенню політичних і наукових знань, в 1960—67 головний редактор журналу «Питання філософії», з 1967 голова Наукового радого з проблем зарубіжних ідеологічних течій при Секції суспільних наук Президії АН(Академія наук) СРСР. Основні праці присвячені проблемам ленінського етапу в розвитку марксистської філософії, партійності філософії, питанням теорії держави і соціалістичної демократії, проблемам гносеології (теорія віддзеркалення, роль знакових систем в пізнанні і ін.); дослідженню історії філософії, критиці буржуазної ідеології і опортуністичних концепцій. Государственая премія СРСР (1943) за участь в створенні «Історії філософії» (1940—43). На 18—20-м-коді з'їздах партії обирався член ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 3—5-го скликань. Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 3 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Гегель і теорія матеріалістичної діалектики, М., 1932; Бойові питання матеріалістичної діалектики, [М.], 1936; До століття «Маніфесту Комуністичної партії» Маркса і Енгельса, [М.], 1948; За матеріалістичну біологічну науку, М. — Л., 1949; Історична роль В. Г. Плеханова в російському і міжнародному робочому русі, М., 1957; Філософія і сучасність, М., 1960; Досвід Жовтня і закономірності соціалістичної революції [М., 1967]; В. І. Ленін і актуальні проблеми філософії, М., 1971.
