Містраль (Mistral) Габрієла (псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Лусила Годой Алькаяга, Godoy Alcayaga) (7.4. 1889, Вікунья, провінція Кокимбо, — 10.1. 1957, Хемпстед, штат Нью-Йорк), чилійська поетеса. Народилася в сім'ї шкільного вчителя. Була вчителькою, діячкою народної освіти. З 1924 на дипломатичній службі в Італії, в 1933—35 в Іспанії, в 1935—37 в Португалії, в 1938—46 в Бразилії, США; з 1946 брала участь в роботі Ліги Націй пізніше за ООН(Організація Об'єднаних Націй). Ще до виходу першої книги «Відчай» (1922) завоювали популярність вірші М., які з 1903 друкувалися в провінційних газетах; у них знайшли вираження сокровенні відчуття жінки — болісна любов, неутамоване жадання материнства. Друга збірка М. — «Тала» (1938) свідчив про розширення її поетичного діапазону; сповідь мятущейся душі увібрала в себе думки і відчуття простих людей Латинської Америки. Одній з перших на континенті М. зробила надбанням поезії світовідчування індійців, з'єднавши традиції ісп.(іспанський) вірша з первісно свіжіше, анімістічеськой образністю. У 1954 опублікувала останню збірку віршів — «Давильня». У статті «Прокляте Слово» (1950) М. закликала до боротьби за мир. Нобелівська премія (1945).
Соч.: Poesias completas, Madrid, 1958; Anthología, Santiago de Chile, 1957; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші, пер.(переведення) [і предісл.(передмова)] О. Савіча, М., 1959; Лірика, пер.(переведення) [і предісл.(передмова)] О. Савіча, М., 1963.
Літ.: Неруда П. [Предісл. до віршів Р. Містраль], «Іноземна література», 1958 № 1; Осповат Л., Поезія Р. Містраль, «Новий світ», 1960 № 3; Monsalve J., G. Mistral, La errante solitaria. Biografia, Santiago de Chile, 1958; Ladrón de Guevara М., G. Mistral, rebelde magnifica, B. Aires [1962]: Alegría F., Genio в figura de Gabriela Mistral [B. Aires, 1966].
