Міршакар, Міршакаров Мірсаїд [р. 23.4(6.5) .1912, кишлак Синдев, нині Шугнанського району Таджицької РСР], таджицький радянський письменник, громадський діяч, народний поет Таджицькою СР (1962). Член КПРС з 1944. Народився в сім'ї бідного скотаря. У 1930 закінчив курси Центральної совпартшколи в Душанбе. Друкується з 1930. У 1932—33 редактор газети «Сохтмоні Вахш» («Вахшстрой»). Про Вахшстроє, про трудові будні будівельників написана поема «Прапор перемоги» (1934). На розвиток епічних жанрів таджицької радянської поезії зробили вплив його поеми « Золотий кишлак» (1942; Державна премія СРСР, 1950), «Непокірний Пяндж» (1949; Державна премія СРСР, 1950), «Ленін на Памірі» (1955), «Любов і борг», «Погляд Леніна» (обидві — 1962), що відображають історичні віхи життя тадж.(таджицький) народу після Жовтневої революції 1917. У 1946 створена п'єса «Ташбек і Гулькубран», в 1949 — «Золотий кишлак», в 1951 — «Мій місто». М. — один з тих, що зачинають таджицької дитячої літератури. У 1940—1943 і в 1946—59 відповідальний секретар правління СП(Збори постанов) Таджицької РСР. Депутат Верховної Ради Таджицької РСР 3—8-го скликань, голова Президії Верховної Ради Таджицької РСР (з 1961), член ЦК КП Таджикистану (з 1963). Нагороджений 2 орденами Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Ше'рхо ва поемахо, [Душанбе], 1945; Ше'рхо ва достонхо, [Душанбе], 1954; Куллієт, ч. 1 — 3, Душанбе, 1970 — 73; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші і поеми, М., 1951; Любов і борг. Поеми, М., 1964; Повені життя, М., 1972.
Літ.: Кедріна З., Мірсаїд Міршакар, М., 1954; Письменники Таджикистану, [Душанбе], 1957; Нарис історії таджицької радянської літератури, М., 1961; Мірзозода Х., Мірсаїд Міршакар, [Душанбе], 1962.
