Мінеральні озера, солоні, або соляні, озера, озера, вода яких сильно мінералізована, тобто містить велику кількість солей. До категорії М. о. інколи відносять озера, мінералізація води яких перевищує солоність вод Світового океану (35 г/кг ) . По інших класифікаціях, до категорії М. о. відносять озера з вмістом розчинених речовин більше 25 г/кг. При вмісті солей від 1 ‰ до 35 ‰ (або 25 ‰) М. о. називаються слабомінералізованнимі або солоноватимі. При високих концентраціях солей ведами М. о. є розчини, близькі до насичення або повністю насичені, в яких відбувається кристалізація солей і їх випадання в осад на дно. Такі М. о. називають самосадовими, а воду, що заповнює їх, — ропою . Найбільш поширені М. о. в посушливих районах земної кулі. Вони займають безстічні улоговини або утворюються на морському побережжі, у відчленених від моря затоках і лиманах. Накопичення солей в М. о. відбувається за рахунок внесення до безстічних улоговин розчинених мінеральних солей річками, підземними водами і атмосферними осіданнями і інтенсивного випару з їх водної поверхні. М. о. є кінцевим етапом міграції мінеральних речовин в безстічних районах земної кулі і є характерним компонентом арідних ландшафтів. Існують і азональні М. о. що утворюються в районах виходу на поверхню покладів розчинних солей або високомінералізованих підземних вод. Висока концентрація солей в М. о. визначає своєрідність їх термічного і динамічного режиму. Із-за підвищеної в'язкості високомінералізованих вод поширення тепла від поверхні в глиб озера утруднене, тому тонкий поверхневий шар ропи влітку може нагріватися до 40—50 °С. Взимку ропа в деяких озерах не замерзає при температурі до — 20 °С, завдяки чому в глибоких М. о. переохолоджені в зимовий період придонні води і влітку зберігають негативну температуру. У дрібних М. о. з прозорою водою прогрівання дна за рахунок сонячної радіації може досягати 65 °С. По хімічному складу вод М. о. підрозділяються на трьох основних типів: карбонатні (содові), сульфатні (гірко-солоні) і хлорідниє (солоні). Хімічний тип М. о. визначається в першу чергу складом вод, що живлять озеро.
Зміна співвідношення об'єму припливу вод в М. о. і випару з їх поверхні в окремі сезони року і в роки різної водності, а також температурний режим ропи викликають періодичні зміни її мінералізації і хімічного складу.
М. о. мають важливе народно-господарське значення, будучи джерелом коштовної сировини для хімічної, харчової і інших галузей промисловості. З М. о. добуваються куховарська сіль, сода, мірабіліт хлористий магній, з'єднання брому, йоду, бору і так далі Велике значення і мінеральних сірчановодневих грязей, що утворюються в М. о. сульфатного типа і використовуваних в лікувальній меті.
До. До. Едельштейн.
Літ.: Дженс-літовський А. І., Солоні озера СРСР і їх мінеральні багатства, Л., 1968; його ж, Історія дослідження солоних озер, в збірці: Озера семіарідной зони СРСР, Л., 1970; Алекин О. А., Основи гідрохімії, Л., 1970.
