Мінаков Петро Андрійович [25.11(7.12) .1865, с. Дерюгино, нині Дмітрієвського району Курської обл., — 5.10.1931, Москва], радянський судовий медик. Закінчив медичний факультет Московського університету (1891). З 1900 завідувач кафедрою судової медицини і одночасно (з 1909) проректор Московського університету. У 1911 подав у відставку на знак протесту проти реакційної політики міністра освіти Л. А. Кассо. Організував і очолив кафедру судової медицини Московських вищих жіночих курсів (надалі 2-й МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова)). У 1917 повернувся на кафедру Московського університету, якою завідував до 1931. З 1923 голова Антропологічного суспільства при МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова). М. відкрив нейтральний гематін і його спектр, вперше описав субендокардіальні екхімози («плями Мінакова») при смерті від гострої крововтрати; запропонував оригінальний спосіб збереження трупів і їх бальзамування. Автор класичного дослідження про судово-медичне значення волосся і про порівняльну будову волосся у людини і у деяких тварин.
Соч.: Консервація (бальзамування) і муміфікація трупів, «Російський антропологічний журнал», 1924, т. 13, ст 3—4; Значення антропології в медицині, там же, 1902 №1.
