Мільолі (Miglioli) Гвідо (18.5.1879, Поццальо, Кремона, — 24.10.1954, Мілан), італійський політичний і профспілковий діяч, священик. Почав суспільну діяльність в Кремоне як організатор католицького селянського руху і перших страйків селянських білих ліг (католицьких профспілок). Депутат парламенту в 1913—23. У 1919 увійшов до католицької Народної партії і очолив її ліве крило. У 1922, всупереч курсу партії, закликав до союзу з соціалістами в боротьбі з фашизмом. У 1924—25 виступав за профспілкову єдність всіх трудящих і відмову від антикомуністичних упереджень, у зв'язку з чим був виключений з партії. З 1926 в еміграції у Франції, Бельгії, Германії. Неодноразово бував в СРСР, брав участь в роботі Селянського інтернаціоналу. У 1933 став член Комітету проти війни і фашизму (у Парижі). Під час 2-ої світової війни 1939—45 учасник Руху Опору, заарештовувався в 1941 у Франції, в 1944 в Італії. Після 1945 очолив Християнський рух за мир. Брав участь у відтворенні селянського руху, спільно з Р. Грієко керував тижневиком «Нуова тера» («Nuova terra»).
