Мікротом (від мікро... і греч.(грецький) tomē — розтин, відрізок), інструмент для здобуття досліджуваних під мікроскопом тонких зрізів з шматочків органів і тканин, залитих в парафін, целоїдин або заморожених (див. Мікроскопічна техніка ) . Перший М. був сконструйований в 1-ій половині 19 ст йому.(німецький) біологом А. Ошацем — співробітником Я.Пуркине . Існує 2 основних типа М.: об'єкт укріплений в тримачі і піднімається за допомогою мікрометричного гвинта, мікромлосний ніж рухається в горизонтальній плоскості (санний М., мал. 1 ); об'єкт рухається, ніж нерухомий ( мал. 2 ). Для здобуття зрізів нефіксованих тканин, які досліджуються негайно (наприклад, при хірургічних операціях у разі потреби термінового гістологічного аналізу), користуються заморожуючим М., при цьому шматочки тканини у водному або сольовому розчині заморожують за допомогою рідкого двоокису вуглецю. Товщина отримуваних за допомогою М. зрізів при заливці в парафін складає 1—2 мкм, в целоїдин — 10 12 мкм, на заморожуючому М. — не тонше 10 мкм. Для здобуття дуже тонких зрізів (мінімум до 200 ), досліджуваних в електронному мікроскопі, існує особлива модифікація М. — ультрамікротом .
Літ.: Ромейс Би., Мікроскопічна техніка, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1954; Borrmann Н., Mikrotome in Wissenschaft und Forschung, в кн.: Medizintechnik, Ст, 1958, S. 102—12.
