Мізіано (Misiano) Франчесько (26.6. 1884, Ардоре, Калабрія, — 16.8.1936, Москва), діяч італійського і міжнародного робочого руху. У 1907 вступив в Італійську соціалістичну партію (ІСП). У 1908—14 секретар соціалістичної федерації і профспілки залізничників в Неаполі. Покликаний в 1916 в армію, відмовився брати участь в імперіалістичній війні; емігрував до Швейцарії. Тут М. — редактор газети «Аввеніре дель лавораторе» («L''avvenire del Lavoratore»), друкарського органу італійських соціалістів в Швейцарії. У 1918 попрямував до Радянської Росії для пропаганди серед італійських частин інтервенціоністського корпусу на фронті Мурманська; виявившись проїздом в Берліні, взяв участь в Січневому повстанні 1919, після поразки якого був засуджений німецькими властями до 10 років в'язниці. В результаті кампанії протесту італійських робітників, що вибрали М. до парламенту, і за сприяння німецьких лівих соціал-демократів він був звільнений і повернувся до Італії. У числі лівих максималістів боровся за революційне оновлення ІСП і в 1921 брав участь в підставі компартії, став членом її ЦК. У 1921 М. знов вибраний до парламенту. У цьому ж році М., що піддався нападкам крайньої реакції, був позбавлений депутатського мандата і засуджений до 10 років в'язниці; за рішенням ЦК компартії емігрував. У еміграції (у Німеччині, потім в СРСР) був членом Виконкому Профінтерна, потім членом Ісполкома Межрабпома і представником цієї організації в СРСР.
Літ.: Pieroni Bortolotti F., Francesco Misiano, Vita di un internazionalista, Roma, 1972.
