Міднення , нанесення мідних покриттів гальванічним методом (див. Гальванотехніка ) на знежирені і протравлені сталеві або цинкові готові вироби, інколи на сталевий дріт. М. часто застосовується для захисту отд.(окремий) ділянок сталевих виробів від цементації (вуглецювання); при цьому міднилися ті ділянки, які надалі підлягають обробці різанням (тверді науглероженниє поверхневі шари не піддаються такій обробці, а мідь захищає покриті ділянки від дифузії в них вуглецю). Поширеніша сфера застосування М. — захисно-декоративне хромування сталевих або цинкових виробів, при якому мідь грає роль проміжного шару; поверх міді наноситься шар нікелю, а на нього — дуже тонкий шар хрому (0,25 мкм ). Розрізняють 2 типа мідних електролітів: кислі і лужні. У кислих електролітах не можна отримати міцно зчеплені мідні покриття на сталевих і цинкових виробах, оскільки в цьому випадку залізо і цинк у контакті з міддю розчиняються — порушується зчеплення з покриттям. З цієї причини необхідно перший тонкий шар міді (2—3 мкм ) нанести в лужному електроліті, а надалі нарощувати покриття в економічнішому кислому електроліті до заданої товщини. Цинкові вироби складної форми міднилися лише в лужних (ціаністих) електролітах.
