Мігдал Аркадій Бейнусовіч [р. 26.2(11.3) .1911, Ліда, нині Гродненською обл.], радянський фізик-теоретик, академік АН(Академія наук) СРСР (1966; член-кореспондент 1953). Закінчив Ленінградський університет (1936). У 1943—45 працював в інституті фізичних проблем АН(Академія наук) СРСР, в 1945—71 в інституті атомної енергії, з 1971 в інституті теоретичної фізики АН(Академія наук) СРСР. Одночасно з 1944 професор Московського інженерно-фізичного інституту. Розвинув теорію дипольного і квадрупольного випромінювань ядер і теорію іонізації атомів при ядерних реакціях. Розробив теорію широких злив. Розглянув вплив багатократного розсіяння на гальмівне випромінювання і розвинув метод рішення квантової задачі багатьох тіл. Застосував теорію надпровідності до питань будови ядер і обчислив моменти інерції парних і непарних ядер. Розвинув кількісну теорію ядра, засновану на вживанні методів квантової теорії поля. Досліджував проблему поляризації вакууму в сильних магнітних полях. Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Теорія кінцевих фермі-систем і властивості атомних ядер, М., 1965; Наближені методи квантової механіки, М., 1966 (совм. із Ст П. Крайневим); Метод квазічастинок в теорії ядра, М., 1967.
