Мянник Едуард [30.12.1905 (12.1.1906), Тарту, — 30.1.1966, Талін], естонський радянський письменник, заслуженого на письменника Естонській РСР (1965). Член КПРС з 1942. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—1945. Друкувався з 1921. У романі «Сірий будинок» (1930) оголював соціальні пороки буржуазного суспільства. У збірках розповідей «Випробування сердець» (1946), «П'ятнадцять кроків» (1947) і «Боротьба продовжується» (1950) в центрі уваги автора радянський людина на фронті і в тилу. Доля людини в буржуазній Естонії — тема збірки повістей «За колючим дротом» (1954). Етичні проблеми в житті сучасників знайшли віддзеркалення в збірці «Люди на чаші вагів» (1959). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Piibujutud, Tallinn, 1964; Teosed, Tallinn, 1973; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Через гори і інші розповіді, Талін, 1959.
Літ .: Куусберг П., Про Едуарде Мяннике і його творах, в кн.: Про естонську літературу, Талін, 1956.
