Мухтар Аськад (р. 23.12.1920, Фергана), узбецький радянський письменник. Член КПРС з 1954. Народився в сім'ї робітника. У 1942 закінчив філологічний факультет Середньоазіатського університету. У 1957—69 секретар правління СП(Збори постанов) узбекистану, в 1960—65 редактор журналу «Шарк Юлдузі» («Зірка Сходу»), з 1969 — «Гулістан» («Квітучий край»). Друкується з 1938. М. ввів в узбецьку літературу тему робочого класу: поема «Сталевар» (1947), збірка віршів «Мої співгромадяни» (1949), збірка нарисів і розповідей «Місто стали» (1950) і ін. Становленню робочого класу в республіці, духовному пробудженню узбецької жінки присвячений роман «Сестри» (1954, русявий.(російський) пер.(переведення) 1957). Роман «Рожденіє» (1961, русявий.(російський) пер.(переведення) 1962) оповідає про участь молоді в одному з крупних будівництв. «Час в моїй долі» (1964, русявий.(російський) пер.(переведення) 1967) — роман-сповідь, що створює образ сучасника людини — творця і борця. Роман «Чинара» (1969, русявий.(російський) пер.(переведення) 1970; Республіканська премія ним. Хамзы, 1973) — художня історія узбецького народу, розкрита через долю однієї сім'ї. У «Каракалпацькій повісті» (1958, русявий.(російський) пер.(переведення) 1958) і поемі «Причетний до безсмертя» (1969, русявий.(російський) пер.(переведення) 1971) М. звертається до історико-революційної теми, показує формування героїчного характеру. Автор ряду літературно-критичних статей. Переклав узбецькою мовою вигадування А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, М. Горького, Ст Ст Маяковського, А. А. Блоку, Т. Г. Шевченко і ін. Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
Соч.: Танланган асарлар, 4 томлік, т. 1—3, Тошкент, 1971—73 —; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Час. Вірші, М., 1969.
Літ.: Тагаєв А., Аськад Мухтар. Літературний портрет, Таш., 1972; Ўзбек рада адабієті таріхи, т. 3, кит.(китайський) 2, Тошкент, 1972.
