Мутації Ваагена, різновиди одного і того ж вигляду тварин, що змінюють один одного в часі. Термін введений в палеонтологію німецьким ученим В. Ваагеном (W. Waagen; 1869) для позначення форм одного і того ж вигляду амонітів, що послідовно змінюють один одного в шарах різного віку (як приклад їм узята Oppelia subradiata з юрських відкладень Німеччини). Зміна цих форм, по Ваагену, визначається внутрішніми чинниками розвитку вигляду; зовнішні умови можуть лише трохи впливати на швидкість цього процесу. Подальший розвиток учення о М. Ст отримало в роботах австрійського ученого М. Неймайра (1875, 1880, 1889) по молюсках пліоцену Південно-східної Європи. Пізніше, для позначення поступової зміни якої-небудь ознаки в популяціях або видах, що змінюють один одного в часі, стали застосовувати близький за значенням термін хроноклін (запропонований американським ученим Дж. Сімпсоном, 1943).
