Мусони (франц. mousson, від араб.(арабський) маусим — пора року), стійкі сезонні перенесення повітря в земної поверхні і в нижній частині тропосфери. Характеризуються різкими змінами напряму від зими до літа і від літа до зими, що виявляються над обширними районами Землі. У кожному з сезонів один напрям вітру помітно переважає над іншими, а при зміні сезону міняється на 120—180°. М. викликають різку зміну погоди (сухою, малохмарною на вологу, дощову або навпаки). Наприклад, над Індією наголошується літній (вологий) південно-західний М. і зимовий (сухий) північно-східний М. М. Между спостерігаються перехідні порівняно короткі періоди із змінними вітрами.
Найбільшою стійкістю і швидкістю вітру М. володіють в деяких районах тропіків (особливо в екваторіальній Африці, країнах Південної і Південно-східної Азії і в Південній півкулі аж до північних частин Мадагаскару і Австралії). У слабкішій формі і на обмежених територіях М. виявляються і в субтропічних широтах (зокрема, на Ю. Средіземного морить і в Північній Африці, в області Мексиканської затоки, на Ст Азії, в Південній Америці, на Ю. Афріки і Австралії). М. наголошуються і в деяких районах середніх і високих широт (наприклад, на Далекому Сході, на Ю. Аляски, по північній околиці Євразії). У ряді місць намічається лише тенденція до утворення М., наприклад має місце сезонна зміна переважаючих напрямів вітру, але останні характеризуються меншою внутрішньосезонною стійкістю.
Мусонні повітряні течії, як і всі прояви загальної циркуляції атмосфери, обумовлені розташуванням і взаємодією областей низького і високого атмосферного тиску (циклонів і антициклонів). Специфіка полягає в тому, що при М. взаємне розташування цих областей зберігається тривалий час (протягом цілого сезону року), порушення цього розташування відповідають перебоям М. В тих районах Землі, де циклони і антициклони характеризуються швидким переміщенням і частою зміною, М. не виникають. Вертикальна потужність мусонних течій в тропіках складає літом 5—7 км. , взимку — 2—4 км. , вище спостерігається загальне перенесення повітря, властиве відповідним широтам (східний — в тропіках, західний — у вищих широтах).
Основною причиною М. є сезонні переміщення областей атмосферного тиску і вітру, пов'язані із змінами у вступі сонячної радіації і, як наслідок цього, — з відмінностями теплового режиму на поверхні Землі. Від січня до липня області зниженого атмосферного тиску поблизу екватора і полюсів, а також 2 зони субтропічних антициклонів в кожній півкулі зміщуються до С., а від липня до січня — до Ю. Вместе з цими планетарними зонами атмосферного тиску переміщаються і пов'язані з ними зони вітрів глобальні розміри, що також мають, — екваторіальна зона західних вітрів, східні перенесення в тропіках (пасати), західні вітри помірних широт. М. спостерігаються в тих місцях Землі, які протягом одного з сезонів розташовані усередині однієї такої зони, а в протилежний сезон року — усередині сусідньої і де, крім того, режим вітру протягом сезону досить стійкий. Т. о., розподіл М. у загальних рисах підпорядкований законам географічної зональності.
Інша причина утворення М. — нерівномірне нагрівання (і охолоджування) морить і крупних масивів суші. Наприклад, над територією Азії взимку є тенденція до більшої повторюваності антициклонів, а влітку — циклонів, в протилежність примикаючим водам океанів. Завдяки наявності величезного материка на С. екваторіальні західні вітри в басейні Індійського океану влітку проникають далеко до Південної Азії, формуючи літній південно-західний М. Зімой ці вітри поступаються місце північно-східному пасату (зимовому мусону). У позатропічних широтах, завдяки стійким зимовим антициклонам і літнім циклонам над Азією, М. спостерігаються і на Далекому Сході — в межах СРСР (літній — південний і південно-східний, зимовий — північний і північно-західний) і на північній околиці Євразії (влітку переважання північно-східного, взимку — південного і південно-західного вітрів).
Про особливості клімату і погоди в окремих мусонних районах див.(дивися) Мусонний клімат .
Літ.: Педелаборд П., Мусони, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1963; Хромов С. П., Мусон як географічна реальність, «Ізв. Всесоюзного географічного об-тва», 1950, т. 82, ст 3; його ж, Мусони в загальній циркуляції атмосфери, в кн.: А. І. Воєйков і сучасні проблеми кліматології, Л., 1956; Дроздів О. А., Сорочан О. Р., Короткий огляд робіт, виконаних в Росії і СРСР по характеристиці мусонів, «Тр. Головній геофизичній обсерваторії», 1961, ст 111.
