Мунда мови, кіл мови, одна з прадавніх мовних груп Індії. Належить до австроазіатськой сім'ї мов. Поширені на плато Чхота-Нагпур (штати Біхар і Орісса) і в горах Махадео (штат Мадхья-Прадеш). Всі М. я. неписьменні, на них говорить близько 7 млн. чіл. (1971, оцінка). До М. я. відносяться: мова кхерварі з діалектами санталі, мундарі, хо, бхумідж, корва, коди і ін., мови курку, кхаріа, джуанг, савара і гадаба. М. я. — агглютінатівного типа; при афіксації використовуються суфікси, префікси і інфікс. Багата фонетична система включає церебральні приголосні (у тому числі назалізованний церебральний «ч»), глухі приголосні з ослабленою експозицією і пр. Наявна категорія одушевленої-бездушності імені (за відсутності категорії роду). Є єдине, множинне і подвійне число. Відмінкові значення виражаються синтаксичними засобами. Поряд із займенниками використовуються займенниковий інфікс і суфікси, що виражають значення суб'єкта дії і володіння, а також об'єкту. Багата система дієслівних форм (багато застав, у тому числі пасив, каузатів, рефлексив; у 1-м-коді обличчі множинного і подвійного числа, як і в займенників, розрізняються ексклюзив і інклюзів). Синтаксис М. я. відрізняє широке використання зворотів з неособистими формами дієслова.
Літ.: Зограф Р. А., Мови Індії, Пакистану Цейлону і непалу, М., 1960; Nottrott A., Grammatik der Kolh-sprache, B., 1882; Linguistic survey of India, ed. by G. A. Grierson, v. 4, Calcutta,.1906; Studies in comparative Austroasiatic linguistics, ed. by Norman Н. Zide, L. — P., 1966.
