Музичний фестиваль, цикли концертів і спектаклів, об'єднані загальною назвою, єдиною програмою і проходящие в особливо урочистій обстановці. М. ф. різні за тривалістю (від декількох днів до напівроку) і вмістом. Існують М. ф. монографічні (присвячені музиці одного композитора), тематичні (присвячені певному жанру, епосі або стилістичному напряму), виконавського мистецтва і ін. Фестивалі організовуються державними і місцевими властями, філармоніями і музичними суспільствами, в капіталістичних країнах — також фірмами і приватними особами. М. ф. проводяться регулярно (щорік, раз в 2—4 роки) або у зв'язку з якими-небудь урочистими подіями. Влаштовуються зазвичай в містах, що славляться музичними традиціями, або пов'язаних з життям і діяльністю крупних музикантів.
М. ф. зародилися у Великобританії (Лондон, 1709) і спочатку були пов'язані з церковною музикою. З 2-ої половини 18 ст проводилися в багатьох країнах центральної Європи, переважно в Германії. Поширення набули М. ф. у 20 ст, особливо з середини 40-х рр. Найбільш великі з них сприяють пропаганді музичного мистецтва, розвитку культурних зв'язків між народами. В той же час ряд М. ф. у буржуазних країнах залишається недоступним для широких кругів унаслідок високих цін на квитки і носить елітарний характер; деякі фестивалі проводяться з рекламними цілями (для залучення туристів). Найбільш відомі М. ф. — фестиваль Зальцбургський, «Віденські музичні тижні» (Австрія), Глайндборнський і Едінбурзький М. ф. (Великобританія), «Будапештські музичні тижні» (Угорщина), «Берлінські фестивальні дні» (ГДР), Данський королівський М. ф., «Флорентійський музичний травень», «Фестиваль двох світів» (Італія), Нідерландський М. ф., «Варшавська осінь» (Польща), Фестиваль ним. Дж. Енеську (Румунія), «Тиждень Сибеліуса» (Фінляндія), Безансонський фестиваль (Франція), «Празька весна», «Братиславські музичні свята» (Чехословакія), «Міжнародний фестивальний тиждень» (Швейцарія), «Дубровніцкие літні ігри», «Охрідськоє літо» (Югославія). У 60 — початку 70-х рр. стали популярними фестивалі естрадного мистецтва і пісні, особливо в Європі, де їх налічується більше 150 (1973).
В СРСР перші М. ф. влаштовувалися в 30-х рр. в Ленінграді. Велике поширення М. ф. отримали з кінця 50-х рр. У 1957 були організовані фестивалі радянської музики Латвії, Литви і Естонії, «Закавказька весна». З 1962 проводиться перший в СРСР Всесоюзний фестиваль сучасної музики в м. Горькому, з 1964 — М. ф. «Московські зірки» і «Російська зима» в Москві, «Білі ночі» в Ленінграді, а також М. ф. загальносоюзного, республіканського і місцевого масштабів.
