Мравінський Євгеній Олександрович [р. 22.5(4.6). 1903, Петербург)], радянський диригент, народний артист СРСР (1954), Герою Соціалістичного Труда (1973). У 1931 закінчив Ленінградську консерваторію, де займався диригуванням в класах Н. А. Малько і А. Ст Гаука. У 1932—1938 диригент Театру опери і балету ним. С. М. Кирова. З 1938 головний диригент оркестру Ленінградської філармонії, що висувається під керівництвом М. в число кращих симфонічних колективів світу. М. — один з найбільших сучасних майстрів диригентського мистецтва. Центральне місце в його репертуарі займають симфонії Л. Бетховена, Р. Берліоза, П. І. Чайковського, А. П. Бородіна, І. Брамса, А. Брукнера, Р. Малера, А. Онеггера. Значні досягнення М. пов'язані з тлумаченням творів радянських авторів. Під його управлінням вперше прозвучали багато вигадувань Д. Д. Шостаковіча (у тому числі 5, 6, 8, 9, 10-я симфонії), а також С. С. Прокофьева, А. І. Хачатуряна, ряду ленінградських композиторів. Мистецтво М. відрізняється масштабністю мислення, ясністю художньої мети, класичною врівноваженістю інтелектуального і емоційного почав, досконалістю, отточенностью майстерність. У 1936—37 і з 1961 веде педагогічну роботу в Ленінградській консерваторії, з 1963 професор. З 1946 гастролює в країнах Європи і Північної Америки, 1-я премія на Всесоюзному конкурсі диригентів (1938). Державна премія СРСР (1946), Ленінська премія (1961). Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Літ.: Богданов-Березовський Ст, Радянський диригент, Л., 1956; До 70-ліття Мравінського, «Радянська музика», 1973 №6; Бялік М., Лицар музики, «Музичне життя», 1973 № 12.
