Моусон (Mawson) Дуглас (5.5.1882, Брадфорд, Великобританія, — 14.10.1958, Аделаїда, Австралія), австралійський геолог, дослідник Антарктики. Після закінчення Сіднейського університету (1904) викладав в Аделаїдськом університеті (з 1905), професор і завідувач кафедрою геології (1920—1954). Брав участь в трьох крупних антарктичних експедиціях: у першій (1907—1909) під керівництвом Е. Шеклтона, в другій (1911—14) і третій (1929—31) — начальником і науковим керівником. У Антарктиці М. відкрив і наніс на карту більше 200 географічних об'єктів, у тому числі Земля Королеви Мері, Земля Мак-Робертсона, Земля Принцеси Єлизавети, Беріг БАНЗАРЕ і ін. Основні роботи по вивченню геології і гляциологиі Східної Антарктики і Південної Австралії (стратіграфії докембрія, геохімії, мінералогії). М. був редактором наукових праць БАНЗАРЕ (Брітансько-австралійськО-новозеландськой антарктичної дослідницької експедиції 1929—31). Член Лондонського королівського суспільства (1923), президент Асоціації прогресу науки Австралії і Нової Зеландії (1932), член наукових суспільств низки країн. Ім'ям М. в Антарктиці названі полярна станція, півострів, беріг, море і ін. географічні об'єкти.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): У країні заметілі, Л., 1935; Батьківщина снігових бурь, М., 1967.
Літ.: Сузюмов Е. М., Життя, віддане Антарктиді, М., 1960; його ж, Дуглас Моусон і Антарктика, Л., 1970; Mawson Paquita, Mawson of the Antarctic. The life of Sir Douglas Mawson, L., 1964.
