Московські наради
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Московські наради

Московські наради 1941, 1943, 1945, наради представників СРСР, США і Великобританії по окремих питаннях ведення 2-ої світової війни і післявоєнного мирного врегулювання.

  М. с. 1941 (29 вересня — 1 жовтня; глави делегацій: СРСР — Ст М. Молотів, США — В. А. Гарріман, Великобританії — лорд Бівербрук) ухвалило протокол про взаємні постачання на період 1 жовтня 1941 — 30 червня 1942. США і Великобританія зобов'язалися поставляти в СРСР щомісячно 400 літаків, 500 танків, зенітні і протитанкові знаряддя, автомашини, а також алюміній і ін. метали; зі свого боку СРСР, не дивлячись на величезні труднощі, взяв зобов'язання поставити англо-американській стороні крупні партії сировини для потреб військового виробництва.

загрузка...

  М. с. 1943 (19—30 жовтня; глави делегацій — міністри закордонних справ: СРСР — Ст М. Молотів, США — До. Хелл, Великобританії — А. Іден) розглянуло питання про заходи, які мають бути прийняті для скорочення термінів війни. При цьому представники США і Великобританії відхилилися від того, що бере певних зобов'язань по відкриттю 2-го фронту.

  Найважливіші документи наради: 1) «Декларація чотирьох держав з питання про загальну безпеку» (її підписав також представник Китаю), що проголосила рішучість сторін, що підписали її, вести війну до беззастережної капітуляції ворога, а після її закінчення — продовжувати спільні дії для підтримки загального світу; сторони зобов'язалися заснувати в можливо короткий термін міжнародну організацію для підтримки світу і безпеки, застосовувати свої озброєні сили на території ін. держав лише після спільних консультацій і для цілей, передбачених даною декларацією, співробітничати по питаннях регулювання озброєнь. 2) «Декларація про Італію», що призвала до проведення спільної політики союзників в цій країні з метою викорінювання фашизму і встановлення демократичного режиму (з цією метою створювався Консультативний радий з питань Італії). 3) «Декларація про Австрію», що оголошувала неіснуючим і недійсним «приєднання» Австрії до Німеччини 15 березня 1938 і що в той же час вказувала, що Австрія несе відповідальність за участь у війні на стороні гітлерівської Німеччини і що при остаточному врегулюванні буде врахований власний вклад Австрії в справу її звільнення. Конференція опублікувала підписану І. Ст Сталіном, Ф. Рузвельтом і У. Черчиллем «Декларацію про відповідальність гітлерівців за здійснювані звірства», яка стала згодом правовою підставою для судового покарання військових злочинців.

  На нараді були розглянуті питання післявоєнного пристрою, у тому числі Німецька проблема. Радянська делегація утрималася від викладу своїй позиції по англо-американській пропозиції направленому на розчленовування Німеччини, пославшись на те, що питання знаходиться в процесі вивчення. Делегація СРСР відхилювала і англійський проект «Основної схеми управління звільненою Францією», що передубачав, по суті, окупацію цієї країни англо-американськими військами. Радянський уряд відкинув також англо-американську пропозицію про відновлення дипломатичних стосунків з ворожим СРСР польським емігрантським урядом в Лондоні. На нараді було прийнято рішення про створення Європейської консультативної комісії для розгляду тих, що встали на чергу дня європейських питань.

  М. с. 1945 (16—26 грудня; глави делегацій — міністри закордонних справ: СРСР — Ст М. Молотів, США — Дж. Ф. Бірнс, Великобританії — Е. Бевін) погоджувало процедуру підготовки і укладення мирних договорів з Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною і Фінляндією (див. Паризькі мирні договори 1947 ) і досягло угоди про створення Далекосхідної комісії і Союзної Ради для Японії. Вирішенням наради передбачалося створення Тимчасового корейського демократичного уряду. Учасники наради домовилися про організацію Спільної комісії з представників радянського і американського командувань для сприяння утворенню такого уряду і розробки за участю цього уряду заходів сприяючих розвитку демократичної самоврядності і встановленню державної незалежності Кореї; комісії ставилося в обов'язок консультуватися з корейськими демократичними партіями і громадськими організаціями. Учасники М. с. домовилися про необхідність об'єднання і демократизації Китаю і припинення в Китаї громадянської війни. Було прийнято рішення про бажаність виводу з Китаю радянських і американських озброєних сил в можливо найкоротший термін. При цьому представники трьох держав підтвердили «вірність політиці невтручання у внутрішні справи» Китаю. Нарада зафіксувала умови визнання Великобританією і США урядів Румунії і Болгарії, з якими Радянський уряд вже мав дипломатичні відношення. Міністри закордонних справ представлених на нараді держав погодилися внести на розгляд Генеральної Асамблеї ООН(Організація Об'єднаних Націй) рекомендації про установу Комісії з контролю над атомною енергією.

  М. с. сприяли зміцненню антигітлерівської коаліції і врегулюванню ряду післявоєнних проблем. Проте політичний курс західних держав, що виразився після розгрому гітлерівської Німеччини в розв'язуванні «холодної війни» проти Радянського Союзу, привів до того, що деякі важливі рішення, прийняті нарадами, не були виконані.

  Публ.: Зовнішня політика Радянського Союзу в період Вітчизняної війни, т.1—3, М., 1944—47.