Московський військово-революційний комітет (МВРК), орган Московських рад робочих і солдатських депутатів по керівництву озброєним повстанням в Москві; вибраний за пропозицією МК РСДРП (б) об'єднаним пленумом Московської ради робітників і Ради солдатських депутатів увечері 25 жовтня (7 листопада) 1917 у складі 7 членів і 6 кандидатів. Від більшовиків: члени — А. Ломов (Р. І. Оппоков), Ст М. Смирнов, Р. А. Усиевіч, Н. І. Муралов, кандидати — А. Я. Аросев, П. Н. Мостовенко, А. І. Риков (у жовтневі дні в Москві не був, т. до. в якості делегата 2-го з'їзду Рад виїхав до Петрограду) і С. Я. Будзінський; від меншовиків: члени — М. І. Тейтельбаум, М. Ф. Миколаїв; від об'єднаних інтернаціоналістів — І. Ф. Константінов, кандидати — Л. Е. Гальперін (Коняга), Ст Я. Ясенев. Есери відмовилися увійти в МВРК; меншовики заявили, що входять в нього для протидії захвату влади більшовиками. Вибраний у вузькому складі МВРК не міг впоратися з величезним довкола питань, які йому доводилося вирішувати. Тому до складу МВРК було кооптовано більше 20 чіл. Серед них більшовики: члени Виконкому Моссовета П. Р. Смідовіч, Е. Н. Ігнатов, начальник штабу Червоної Гвардії А. С. Ведерников, представники профспілок Р. Н. Мельнічанський, М. Ст Рикунов, П. І. Кушнер, представник тимчасового комітету солдатських депутатів («десятки») С. А. Сава-Степняк, Н. І. Плеханов, есер-максималіст (згодом більшовик) С. Л. Пупко. Керував роботою МВРК Бойовий партійний центр, вибраний об'єднаним засіданням Московського обласного бюро, Московського окружного комітету і МК РСДРП (б) вранці 25 жовтня (7 листопада) в складі: члени — І. А. Пятніцкий, М. Ф. Володимирський, І. Н. Стуків, Ст Н. Яковлєва, Ст І. Солов'їв, Е. М. Ярославський, Би. Р. Козельов, кандидати — І. С. Кизельштейн, Т. Ст Сапронов; 26 жовтня (8 листопада) кооптований в члени Ст Н. Подбельський. При МВРК був створений штаб для військово-оперативного керівництва повстанням (Смирнов, Аросев, А. М. Альтер). Протягом 25—27 жовтня (7—9 листопада) у всіх районах міста були організовані ВРК, що складалися майже виключно з більшовиків. Більшовицькому ядру МВРК відразу довелося боротися з дезорганізаторською діяльністю меншовиків, що відкидали рішучі дії проти контрреволюції. 27 жовтня (9 листопада) МВРК відхилював вимогу меншовиків про угоду з керівним центром контрреволюції — «Комітетом суспільної безпеки» (див. «Комітети суспільної безпеки» ), після чого вони, а услід за ними (31 жовтня) об'едіненци вийшли з МВРК, що зробило його згуртованішим і боєздатним. Проте кооптація в МВРК деяких осіб, що займали нестійку позицію, що коливається, в питанні про озброєному повстанні (Смідовіч, Ігнатов, Кушнер і ін.), заважала проведенню послідовно революційній лінії. Будучи керівним органом повстання, МВРК через своїх комісарів вирішував також питання організації продовольчої справи, роботи транспорту, комунальних підприємств, фінансування установ, правоохорони і т. п.
Не дивлячись на те, що в керівництві повстанням з боку МВРК був допущений ряд помилок (тактика оборони і вичікування, що привело до боїв затяжного характеру з великими жертвами і т. д.), він до 3 (16) листопада вирішив завдання розгрому сил контрреволюції, що забезпечило перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Москві. 14 (27) листопада МВРК склав свої повноваження, передавши всю владу Московській раді.
Літ.: Підготовка і перемога Жовтневої революції в Москві. Документи і матеріали, М., 1957; Московський військово-революційний комітет (жовтень — листопад 1917), М., 1968; Історія КПРС, т. 3, кн. 1, М., 1967; Грунт А. Я., З історії Московського Військово-революційного комітету (формування ВРК), в збірці: Історичні записки, т. 81, М., 1968.
