Московське повстання 1547, антифеодальне міське повстання в Російській державі. Причиною М. ст було різке загострення класових протиріч в 30—40-х рр. в результаті посилення феодального гніту, насиліямі, що посилився, в роки боярського правління, особливо в правління Глінських. Головну силу повсталих складали московські «тяглові» люди, що несли основний податковий тягар. Хвилювання почалися відразу після величезної пожежі 21 червня 1547. Цар Іван IV сховався в с. Воробйово. М. ст досягло кульмінації 26—29 червня: повсталі убили князя Ю. Ст Глінського, потім були розграбовані двори і майно Глінських і ін. феодалів, яких городяни вважали винуватцями пожежі. 29 червня озброєні москвичі рушили в с. Воробйово і зажадали від царя видачі останніх Глінських; після переговорів вони повернулися до Москви. Уряд перейшов до репресій: деякі повстанці були страчені, інші бігли з Москви. М. ст ускладнене інтригою палацової знаті проти Глінських, привело до їх падіння і викликало ряд хвилювань і повстань в ін. містах і районах.
Літ.: Смирнов І. Ш., Нариси політичної історії Російської держави 30—50 рр. XVI ст, М. — Л., 1958; Зимін А. А., Реформи Івана Грізного, М., 1960: Шмідт С. О., Про московське повстання 1547 р., в збірці: Селянство і класова боротьба у феодальній Росії, Л., 1967.
