Моруа (Maurois) Андре (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище Еміль Ерзог, Herzog) (26.7.1885, Ельбеф, — 9.10.1967, Париж), французький письменник. Член Французької академії (1938). Учасник 1-ої (1914—18) і 2-ої (1939—45) світових воєн. Йому належать новели, літературно-критичні есе, книги по історії, спогади. Автор психологічних романів «Бернар Кене» (1926, русявий.(російський) пер.(переведення) 1926), «Мінливості любові» (1928, русявий.(російський) пер.(переведення) 1930, 1966), «Родинний круг» (1932, русявий.(російський) пер.(переведення) 1966) і ін. Усесвітню популярність він завоював біографічними творами «Арієль, або Життя Шеллі» (1923, русявий.(російський) пер.(переведення) 1925), «Життя Дізраєлі» (1927, русявий.(російський) пер.(переведення) 1934), «Байрон» (1930, русявий.(російський) пер.(переведення) 1936), «Тургенев» (1931), «Лелія, або Життя Жорж Санд» (1952, русявий.(російський) пер.(переведення) 1967), «Олімпіо, або Життя Віктора Гюго» (1954, русявий.(російський) пер.(переведення) 1971), «Три Дюма» (1957, русявий.(російський) пер.(переведення) 1962), «Життя Олександра Флемінга» (1959, русявий.(російський) пер.(переведення) 1961), «Прометей, або Життя Бальзака» (1965, русявий.(російський) пер.(переведення) 1967). На основі точної документації М. малює живі образи великих людей. Зазвичай він зосереджував увагу на психології, внутрішньому світі, а також обставинах особистого життя своїх героїв. Пізні книги М. свідчать про збільшений інтерес до суспільних питанням, соціальному вмісту епохи, національним літературним традиціям (біографії Санд, Гюго, Бальзака). Як художник М. спирався на досвід французької і світової літератури, любив російських класиків (роботи про І. С. Тургеневе, Л. Н. Толстом, А. П. Чехові). Реалістична творчість М., виконана віра в людську особу, протистоїть модерністським течіям у французькій літературі.
Соч.: Ceuvres complètes, t. 1—16, P., 1950—56; Mémoires, [P., 1970]; Une carrière et autres nouvelles, Moscou, 1965; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Трагедія Франції, в кн.: Симон А. [і ін.], Про тих, хто зрадив Францію, М., 1941; Фіалки по середовищах, М., 1963; Літературні портрети, М., 1970; З «Листів до Незнайомки» (Вступ Е. Евніной), «Іноземна література», 1974 № 1.
Літ.: Історія французької літератури, т. 4, М., 1963; Льовянт М. Я., Теорія біографічного романа Андре Моруа, «Уч. зап.(західний) Моськ. гос.(державний) педагогич. інституту ім. Ст І. Леніна», т. 458, М., 1971; Наркирьер Ф., Андре Моруа, М., 1974 (у пресі); Michel-droit, André Maurois, 2 éd., P., 1958; Suffel J., André Maurois. Avec des remarques par André Maurois [P., 1963j; «Biblio», 1965 № 6 (№ присвячений Моруа); Keating L. С. André Maurois, N. Y., [1969].
