Морозів Лев Дмитрович [19.2(3.3) .1897, Сіверський для Новгорода, — 17.9.1963, Москва], радянський військовий і суспільний діяч. Член КПРС з 1917. Був робочим. У 1917 активний учасник озброєного повстання в Києві, член ревкома заводу «Арсенал» (січень 1918). У 1918—19 військовий комісар Західного фронту, Литовській дивізії, голова ревтрібунала і член РВС(Реввоєнрада) Литовсько-білоруської радянської республіки, керував обороною Вільнюса в травні 1919, потім був військовим комісаром 35-ої дивізії. У 1920 військовий комісар Правобережної групи 13-ої армії, групи військ Каховського плацдарму і 51-ої дивізії, учасник штурму Перекопу. Після Громадянської війни 1918—20 працював в Наркомпросе, в редакції «Правди», МК і ЦК ВКП(б) і ін. У 1934—37 заступник начальника і начальник Військово-історичного архіву, в 1937—41 директор державних музеїв Л. Н. Толстого і Н. Р. Чернишевського. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 начальник державного сховища евакуйованих музейно-бібліотечних цінностей Москви. З 1947 персональний пенсіонер.
