Морква (Daucus), рід рослин сімейства зонтичних. Дворічні, рідко одно- або багатолітні трави з багато разів перисторозсіченим листям. Відомо до 60 видів М., поширених в середземноморських країнах, в Африці, Австралії, Новій Зеландії і Америці.
Найбільш відома М. культурна (D. sativus, D. carota) — дворічна рослина з грубим дерев'янистим білуватим коренем. Культурна М. підрозділяється на столову і кормову. У перший рік М. утворює коренеплід з прикореневою розеткою листя, в друге — квіткове стебло ( мал. 1 ). Квітки обох статей, зібрані в складну парасольку. Запилення перехресне. Плід — двусемянка, сухий. Насіння із специфічним запахом із-за ефірних масел, що містяться. Коренеплід м'ясистий, округлий, усічено-конічний, циліндровий або веретеноподібний, важить від 30 г до 100—200 г і більш. В столових сортів М. коренеплоди червоні або оранжево-червоні, рідше жовті, в кормових — білі, жовті, білі зеленоголові і червоні, в деяких диких і напівкультурних середньоазіатських сортів — темно-фіолетові (майже чорні). Забарвлення коренеплоду обумовлене пігментами.
М. культурна сталася від схрещування D. maxinus ´ D. carota. У культурі М. була відома ще древнім грекам і римлянам; у Європі набула поширення з 14 ст М. культивується в Європі, Азії, Америці і Африці: у СРСР — майже повсюдно. Корені плід М. їдальні містить в середньому (%): води 88,8, азотистих речовин 1,1, жиру 0,2, вуглеводів 9,2, золи 0,7. М. багата вітамінами B 1 , B 2 , PP і особливо провітаміном А — каротином (до 25 міліграм %). М. використовують в їжу в сирому і вареному вигляді, у вигляді приправ і пр.; консервують, сушать; з М. отримують каротин і морквяний сік. Коріння М. — коштовний корм для всіх видів з.-х.(сільськогосподарський) тварин. Урожаї досягають 300—400 ц/га і більш. У СРСР районують сорти: каротини — Лосиноостровськая 13, Нантськая 4, Московська зимова А-515, Шантене 2461 ( мал. 2 ); малокаротини — Мірзої червоний 228, Мшаки-сурх, Мірзої жовта 304 і Мшак 195 і ін.
Кращі грунти для М. — легкі супіски і суглинки, родючі городні і заплавні. М. — відносно холодостійке посухостійка рослина, насіння проростає при температурі 4—5 °С на 15—20-у добу. Під оранку вносять не менше 30 т/га перегною, на кислих грунтах — 10—15 ц/га винищити. Насіння пророщує за 5—6 діб до посіву. Посів виробляють сівалками. Відхід: проріджування, знищення бур'янів гербіцидами, підгодівля мінеральними добривами, в посушливий час — поливи. Для здобуття ранньої продукції застосовують підзимовий посів М. Шкідники: морквяна муха, зонтична міль, блідий луговий метелик і ін. Хвороби: борошниста роса, помилкова борошниста роса, фомоз, плямистість листя, суха гнилизна, чорна гнилизна і ін.
Літ.: Агапов С. П., Морква, селера, петрушка, пастернак, М., 1955; Дробишева Н. А., Морква, петрушка, пастернак, М., 1961; Ст Маркова М., Овочівництво, М., 1966.
