Мольнар, Молнар (Molnár) Ерік (літературний псевдонім — Ерік Есенськи, Іштван Палфаї, Лайош Сентміклоши) (16.12.1894, Новини-сад, — 8.8.1966, Будапешт), угорський державний діяч, історик, філософ, економіст, академік Угорської АН(Академія наук) (1949). Член Комуністичної партії з 1928. Закінчив юридичний факультет Будапештського університету. У 1944—47 міністр соціального забезпечення, в 1947—48, 1952—53 міністр іноземних подів; у 1948—49 посол в Радянському Союзі, в 1950—52 і 1954—56 міністр юстиції, в 1953—54 голова Верховного суду. У 1944—45 депутат Тимчасових національних зборів, з 1945 депутат парламенту. З 1948 член ЦК Угорської партії трудящих (з 1956 — Венг. соціалістична робоча партія). З 1949 директор інституту історії Угорської АН(Академія наук), з 1958 голова Угорського історичного суспільства. Наукові роботи М. присвячені головним чином історії Угорщини в старовини і в середні віки, проблемам історичного матеріалізму і економіки сучасного капіталізму. Премія ім. Кошута (1948, 1963).
Літ.: Pamlényi E., Molnár Erik történétirásáról, «Századok», 1964 № 5—6; Ranki G., Molnár Erik, Bdpst, 1971. Бібл. праць М. див.(дивися): «Történelmi szemie», 1964 № 2.
