Мокроусов Олексій Васильович [9(21) .6.1887, Понирі, нині Золотухинського району Курської обл., — 28.10.1959, Сімферополь], один з керівників партизанського руху в Криму під час Громадянської війни 1918—20 і Великої Вітчизняної війни 1941—45; полковник. Член Комуністичної партії з 1928. Народився в селянській сім'ї. Робітник-шахтар. Учасник Революції 1905—07 в Донбасі. З 1908 матрос Балтійського флоту; у 1912 арештований, біг за кордон; включився в робочий рух Швеції, Данії, Англії, Аргентини. У 1917 член Севастопольської ради; учасник Жовтневого озброєного повстання в Петрограді; потім на чолі матроських загонів бився за Радянську владу в Криму, на Україні, на Доні. З 1918 в Червоній Армії, командир бригади, з липня 1920 командувач Кримською повстанською армією. З 1921 на керівній господарській і адміністративній роботі. У 1937 добровольцем брав участь в антифашистській боротьбі в Іспанії (військовий радник фронту Арагонського). У 1941—42 командувач партизанським рухом в Криму. У 1943—46 в Радянській Армії, потім на господарській роботі. Нагороджений орденом Леніна, орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-ої міри, Трудового Червоного Прапора і медалями.
Літ.: Полікарпов Ст, Бурям назустріч, Сімферополь, 1961; П''ятков Р. I., О. Ст Мокроусов, Ciмферополь, 1971.
