Мокраняц (Мокрањац) Стеван [справжнє прізвище — Стояновіч (Стоjановіћ)] (9.1.1856, Неготін, — 28.9.1914, Ськопье), сербський композитор, фольклорист, диригент, педагог. Студентом філологічного факультету Бєлградського університету брав участь в роботі Бєлградського хорового суспільства. У 1879 вчився в Мюнхені. Повернувшись до Бєлграда, викладав спів, керував хором суспільства «Станковіч». У 1887—1914 очолював Бєлградське хорове суспільство, з хором якого в 1896 гастролював в Росії. У 1899 спільно з С. Бінічки і І. Манойловічем заснував в Бєлграді музичну школу (нині ім. С. Мокраняца), що поклала почало музичній освіті в Сербії. Як композитор прославився хоровими рапсодіями — «Руковетамі», які засновані на майстрово оброблених наспівах народів Югославії. У 15 «Руковетах» (перший в 1884) М. створив національний самобутній стиль хорового листа. Особливо значителен 10-й М. «Руковет» — «Охрідськая легенда». Серед інших вигадувань відомі хор «Приморські наспіви», церковна музика («Літургія», «Заупокійна») і пісні для голосу і фортепіано «Лем Едім» і «Три герої».
Літ.: Мартинов І., Стеван Мокраньяц і сербська музика, М., 1958; Коњовіћ П., Стеван Ст.(Старий) Мокрањац, Београд, 1956; Зборник радова про Стевану Мокрањцу, Београд, 1971.
