Могар, щетинник італійський, просо італійська (Setaria italica Panicumitalicum), однорічна рослина сімейства злаків. Стебла висотою 50—100 см, добре обліственни, слабо кущаться, інколи гілкуються. Суцвіття — колосовидна мітелка (султан) довжиною 20—25 см, шириною 4 см, не розділена на окремі лопаті (на відміну від чумизи). В підстави колосків є ниткоподібні щетини, які надають султанові волохатому вигляду. Зернівки М. дрібніші, ніж в проса, подовжені, менш блискучі, забарвлення їх від жовтої до червонуватої. По забарвленню зернівок і щетин розрізняють М. білий, жовтий, помаранчевий, червоний. М. використовують на корм і для здобуття продовольчого зерна; культивують в країнах з субтропічним і помірним кліматом. У дикому вигляді М. виростає в країнах Азії. У СРСР М. обробляють на сіно, зелений корм і як пасовищна рослина на Україні, Північному Кавказі, в Молдавії, Казахстані Західному Сибіру і Середній Азії.
В екологічному відношенні форми М. підрозділяються на 2 групи: гірничосуходільний, або власне М. (характеризується більшою скороспілістю, посухостійкістю, кущуватістю), і долінноорошаємий, або кунак (відрізняється високорослостью, грубостебельностью і меншою кущуватістю).
М. посухостійкий, теплолюбивий. Насіння проростає при температурі 8—10 °С, схід ушкоджується заморожуваннями нижче — 2 °С. М. добре зростає на рихлих незасмічених грунтах, не виносить грунтів болотних. У сівозміні М. розміщують на чистих від бур'янів полях, оскільки на початку вегетації він зростає повільно. Насіння висіває в прогрітий грунт (10—12 °С) суцільним рядовим способом при обробітку на сіно і зелений корм (норма висіву 15—20 кг/га ) і широкорядним способом при обробітку на насіння (норма висіву 8—10 кг/га ). Після посіву грунт накочують. Прибирають на сіно на початку викидання соцветій, коли рослини багатше живильними речовинами і ще не загрубіли. Зелена маса і сіно М. володіють високими кормовими достоїнствами: у 100 кг зеленої маси 17 кормових одиниць, 1,8 кг перетравного протеїну і 7 г каротину; у 100 кг сіна — 55 кормових одиниць, 5,5 кг перетравного протеїну і 2 г каротину. Урожай зеленої маси 100—250 ц, урожай сіна 25—65 ц з 1 га. Зерно також хороший корм, в розмолотому вигляді поєдаєтся всіма видами худоби, в нерозмолотому — птицею. Урожай зерна досягає 20—25 ц з 1 га.
М. порівняно стійкий до шкідників, інколи приголомшується просяною жужелицею. Хвороби М. — головешка, курчавість листя; заходи боротьби: протравлення насіння. Найбільш поширені сорти М.: Омський 10, Темірський 110, Дніпропетровський 11, Дніпропетровський 15, Дніпропетровський 31.
Літ.: Кормові рослини сінокосів і пасовищ СРСР, під ред. І. Ст Ларіна, т. 1, М. — Л., 1950.
