Мис, Мисик Василь Олександрович [р. 11(24) .7.1907, с. Новопавловка, нині Межевського району Дніпропетровської області], український радянський поет. Народився в селянській сім'ї. Вчився на фізико-математичному факультеті Харківського університету (1956—1957). Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. Перші вірші опублікував в 1923; у 1927 вийшла збірка «Трави», відмічена яскравою образною манерою, що тяжіє до класичної форм і філософському осмисленню дійсності. Поїздка в республіки Середньої Азії збагатила поезію М. новими ритмами і настроями (збірки «Чотири вітри», 1931; «Будівельники», 1933; «Турксиб», 1933). Після великої перерви в літературній діяльності опублікував збірки «Борозни» (1962), «Вершини» (1963), «Чернотроп» (1966, русявий.(російський) пер.(переведення) 1967), «Поле» (1970), в яких він наполегливо повертається до розмови про особисту відповідальність людини за мир на землі, про необхідності пам'ятати уроки історії і дбайливо зберігати традиції свого народу. Переклав українською мовою вірші Р. Бернса, Дж. Китса, Р. Тагора, Рудаки, Омара Хайяма, Сааді.
Соч.: Вібране, До., 1958; Беріг, До., 1972; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране. [Предісл. Т. Гнедіч], М-код.,1973.
