Мирний Панас
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Мирний Панас

Мирний Панас (псевдонім; сьогодення прізвище і ім'я — Рудченко Опанас Якович) [1(13) .5.1849, Миргород, — 28.1. 1920, Полтава], український письменник. Народився в сім'ї дрібного чиновника. Після закінчення в 1862 Гадячського училища повіту служив канцеляристом в суді, з 1871 — чиновником Полтавського губернського казначейства і казенної палати. Друкуватися почав в 1872 (вірш «Україна», розповідь «Біс поплутав»). Викривальні мотиви, властиві творчості М., заставляли його строго берегти таємницю свого справжнього імені. Літературне дарування М. складалося під впливом Т. Р. Шевченка, російських революційних демократів і народників 70-х рр. Головне місце в творчості письменника займає реалістичне зображення українського села з його непримиренними соціальними протиріччями, різким класовим розшаруванням, що послідувало за реформою 1861. У романі «То хіба ревуть воли, коли ясла повні?» (1872—75; опублікований в 1880 Женева), написаному разом з братом І. Біликом (І. Я. Рудченко), М. розкрив класову підоснову життєвих конфліктів, виписаних реалістично точно і з глибоким знанням психології героїв. Соціально-викривальний роман М. прозвучав дисонансом в хорі ліберально-буржуазної літератури, що прикрашала «розкріпачену» Україну. На батьківщині письменника роман з'явився лише в 1903 під назвою «Пропаща сила», яким М. підкреслив основну ідею твору: анархічний протест «благородного розбійника» не здатний змінити світ неправди, він відводить селян убік від справжньої боротьби за людські права і соціальну справедливість, як це сталося з головним героїв романа Чипкой Вареніченко. У повести «Лиходії» (1877, Женева) показані різні дороги української інтелігенції, краща частина якої жила інтересами народу. Широка картина української дійсності розгорнута і в інших творах М.: в романі «Повія» (ч. 1—2, 1883—84; ч. 1—4 1928, русявий.(російський) пер.(переведення) 1948, одноїм.(однойменний) фільм, 1961) — про стихійний протест пограбованого села, про важку долю і загибель селянської дівчини; у повістях «Горе давнє і нинішнє» (1897) і «Голодна воля» (незакінчена, опублікована в 1940). У 80-х рр. М. створив великий цикл розповідей під назвою «Як ведеться, так і живеться» (лише розповіді «День на пасовищі» і «Батько і мати» були опубліковані за життя письменника в 1884). М. належить ще декілька розповідей і казок, поема в прозі «Сон» (1905) — про майбутнє безкласове суспільство, вольне поетичне перекладення «Слова про полк Ігореве» (1896) і ін. М. виступав і як драматург: п'єси «Лімерівна» (1883, видавництво 1899), в основу якої покладена народна балада 18 в.; «В черницях» (1884, видавництво 1929) і ін. Переклав українською мовою твори А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, І. С. Тургенева, А. Н. Островського, В. Шекспіра, Р. Лонгфелло. Соч. М. переведені на багато мов народів СРСР і іноземні мови.

 

  Соч.: Твори, т. 1—5, Киïв, 1960; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування), т. 1—4, М., 1951; Вибране, М., 1952.

 

  Літ.: Евдокименко Ст Ю., Суспiльно-полiтічнi подивися Панаса Мирного, Киïв, 1955; Бiлецький О., Панас Мірній, в його кн.: Biд давніні до сучастностi, т. 1, Киïв, 1960; Пивоварів Н. Ф., Панас Мірній, Киïв, 1965.

  С. П. Князева.

Мирний Панас. «Пропаща сила». Прага. 1953. Ілл. Д. Вондруса.

П. Мирний.